У радянських школах звичайна канцелярія могла перетворитися на справжній предмет гордості. Дефіцит і обмежений асортимент магазинів робили багатоколірну ручку, пенал із кількома секціями чи ароматизований ластик бажаними речами, які діти берегли роками та показували друзям.
Кулькові ручки самі по собі дефіцитом не були, але вибір залишався скромним: для навчання переважно використовували синє чорнило. Тому модель із перемикачем стрижнів або просто яскравим незвичайним корпусом одразу вирізнялася. Найбільше цінували імпортні варіанти, які привозили з-за кордону родичі чи знайомі.
Схожою була історія з пеналами. Радянський пенал виконував суто практичну функцію: у ньому зберігали ручки, олівці, гумку та лінійку. Імпортні моделі мали кілька відділень, застібки, окремі тримачі для кожного олівця та яскраві принти. Для школяра такий пенал виглядав майже як повноцінний органайзер. Особливим попитом користувалися варіанти із мультяшними героями або машинами, адже подібні малюнки на звичайній радянській канцелярії майже не зустрічалися.
Незвичайна канцелярія ставала помітним маркером статусу серед однокласників. Найтиповішою була проста дерев’яна або пластикова лінійка. Вона добре виконувала своє завдання, але здивувати когось не могла. Інший ефект давали прозорі кольорові моделі, вироби з малюнками або нестандартною формою. Те, що сьогодні є звичайним товаром у канцелярському магазині, кілька десятиліть тому викликало інтерес усього класу.
Обмеженим був і вибір шкільних сумок. Значна частина дітей ходила на уроки з ранцями схожих моделей, які відрізнялися хіба що кольором або дрібними деталями. На цьому тлі рюкзак незвичайного крою, з яскравим принтом чи іноземним написом виглядав особливо ефектно.
Такі речі нерідко переходили від старших дітей до молодших у родині. Швидко придбати нову модель потрібного кольору або дизайну було значно складніше, ніж тепер.
Бажаним предметом міг стати навіть звичайний ластик. У магазинах переважали прості гумки стриманих кольорів без декоративного оформлення.
Імпортні вироби виглядали інакше: вони були рожевими, зеленими або жовтими, мали форму фруктів, тварин чи інших предметів, а частина ще й вирізнялася солодким або фруктовим ароматом. Саме тому діти часто відкладали такі ластики подалі й не використовували за призначенням, щоб вони довше залишалися цілими.
