Борг за газ, світло, воду чи тепло не зникає сам собою. Якщо споживач не сплачує рахунки, постачальник може звернутися до суду, а після рішення суду — до виконавчої служби. Наслідками можуть бути арешт банківських рахунків і коштів на картках, а за певних умов — арешт житла та його примусовий продаж на торгах.
Водночас стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» захищає єдине житло боржника та його родини: виконавець не може звернути на нього стягнення і продати його. Кошти можуть стягувати із зарплати, пенсії чи іншого майна, але житло, в якому людина фактично проживає і яке є єдиним, під цю заборону не підпадає.
Захист має винятки. Житло можуть стягнути й продати, якщо площа квартири суттєво перевищує соціальну норму або йдеться про очевидно друге житло, непридатне для проживання. Якщо боржник має кілька квартир або його єдине помешкання значно перевищує норму площі на родину, виконавець може порушити питання про продаж об’єкта. Після погашення боргу різницю повертають власнику.
Інший виняток — іпотека. Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо це єдине помешкання родини. Звичайний борг за комунальні послуги, не забезпечений житлом, такого права не дає.
Якщо житло захищене, борг можуть стягувати з доходів. Із зарплати утримують до 20 відсотків, а з пенсії — до 50 відсотків її розміру. За аліментами, шкодою здоров’ю та деякими іншими зобов’язаннями утримання може сягати 70 відсотків доходу. Тому навіть без продажу квартири стягнення може протягом місяців відчутно зменшувати сімейний бюджет.
Арешт не означає автоматичного продажу житла: це заборона розпоряджатися майном під час виконавчого провадження. Щоб зняти арешт, боржник може повністю погасити заборгованість, а потім подати заяву про закриття провадження і зняття обтяження. Інший варіант — погодити з постачальником графік погашення та домагатися відстрочки через суд або виконавця. Якщо арешт єдиного житла вважається незаконним, дії виконавця можна оскаржити в суді, посилаючись на статтю 48 закону.
Борг не має терміну давності в побутовому розумінні: за кожен місяць несплати нараховується пеня, тому затягування збільшує суму. Фахівці радять реагувати на першу вимогу постачальника й домовлятися про розстрочку, не доводячи справу до суду та примусового стягнення.