На верхньому поверсі Ейфелевої вежі понад 130 років існує приватне помешкання, яке Гюстав Ейфель облаштував для себе. Він відмовлявся здавати його навіть найбагатшим парижанам, а нині відвідувачам доступна лише реконструкція його кабінету — її можна роздивитися крізь скло.
Вежу заввишки 300 метрів завершили до Всесвітньої виставки в Парижі 1889 року, і вона одразу стала інженерною сенсацією. На тлі промислового вигляду металевої конструкції помешкання на вершині вирізнялося затишним інтер’єром: візерунчастими шпалерами, дерев’яними меблями, м’якими кріслами та піаніно.
Помешкання з видом на всю французьку столицю швидко зацікавило паризьку еліту. За свідченнями того часу, заможні люди пропонували чималі гроші навіть за одну ніч на вершині вежі. Ейфель відхиляв усі пропозиції й використовував приміщення як робочий кабінет, місце для наукових експериментів і прийому обраних гостей.
Найвідомішим із них став американський винахідник Томас Едісон. Він піднявся на вершину 10 вересня 1889 року під час Всесвітньої виставки й подарував Ейфелю фонограф моделі Class M.
Пристрій, що міг записувати й відтворювати звук, тоді вважали однією з найцікавіших технічних новинок. Про подарунок для приватних покоїв Ейфеля на вершині ще у вересні 1889 року писала паризька англомовна газета Galignani’s Messenger.
Після смерті інженера у 1923 році приміщення пустувало. Згодом, уже після Другої світової війни, його почали використовувати для обладнання телевізійної та телекомунікаційної антени на шпилі вежі.
Більшість оригінальних кімнат і досі відведені під технічні потреби. Однак на верхньому поверсі відтворили колишній кабінет Ейфеля зі старовинними меблями. Воскові фігури зображують зустріч інженера з Едісоном, а поруч стоїть донька Ейфеля Клер.
Всередину відвідувачів не пускають через малі розміри приміщення. Та кожен власник квитка на верхній рівень вежі може роздивитися кабінет крізь скляні вікна.