Для Колтона Бурпо пережите в чотирирічному віці стало досвідом, який він пам’ятає й сьогодні. Чоловік стверджує, що під час важкої хвороби залишив власне тіло, побував на небесах, зустрів Ісуса та ангелів і навіть скуштував там їжу.
Бурпо було чотири роки, коли в нього стався розрив апендикса. Протягом п’яти днів лікарі не могли встановити правильний діагноз. Згодом стан хлопчика значно погіршився, через що йому знадобилася термінова операція.
Поки медики боролися за життя дитини, Бурпо, за його словами, пережив незвичайний духовний досвід. Він згадує, що нібито залишив своє тіло та спостерігав за лікарями згори.
«Я пам’ятаю, як вийшов зі свого тіла, подивився вниз і побачив лікарів — вони працювали наді мною»
Попри свій юний вік, Бурпо стверджує, що під час цього досвіду міг бачити події в різних частинах лікарні. Зокрема, він побачив своїх батьків. За його словами, мати тоді розмовляла телефоном і молилася, а батько перебував в іншій кімнаті.
«Мій тато був у іншій кімнаті й дуже голосно молився Богу»
Далі, за словами Бурпо, він опинився в іншому світі, де зустрів Ісуса. Спочатку хлопчик злякався, оскільки не розумів, що відбувається. Він опинився на колінах у Ісуса, який попросив ангелів заспівати для нього, щоб він заспокоївся.
Небеса Бурпо описував як ідеальну версію Землі. Там, за його словами, були дерева, тварини та небо, а кольори здавалися надзвичайно яскравими й насиченими.
Чоловік також стверджував, що бачив Ісуса у певному вбранні та запам’ятав його зовнішність: коричневу бороду, каштанове волосся, сяючу усмішку та блакитно-зелені очі. За словами Бурпо, Ісус був одягнений у біле вбрання з фіолетовим поясом, а на руках і ногах залишалися сліди від розп’яття.
Окремо Бурпо згадував їжу, яку, за його словами, куштував під час перебування на небесах. Замість традиційних біблійних продуктів він називав піцу та макарони з сиром. Також чоловік стверджував, що відвідував заняття, де його вчителем був Ісус.
Крім того, Бурпо розповідав про білого коня, який, за його словами, належав Ісусу. Грива тварини нібито переливалася всіма кольорами веселки, і хлопчикові вдалося її погладити.
Нині Бурпо працює пастором у сфері духовного служіння, а також електриком. Чоловік і досі вважає, що пережите в дитинстві було справжньою подорожжю до потойбічного світу. Свій подальший земний шлях він сприймає як місію, пов’язану з допомогою іншим людям, перш ніж одного дня знову повернутися до небес.
«Він покликав мене бути благочестивою людиною, благочестивим чоловіком для своєї дружини, а тепер — благочестивим батьком. І коли йдеться про надприродне — або про те, що чекає на нас — я не боюся одного дня знову зустріти Ісуса. Я з нетерпінням чекаю на цей день»
За словами Бурпо, він не хоче постійно зосереджуватися на тому, що чекає на нього в майбутньому, а натомість намагається жити теперішнім.
«Я житиму своїм життям так, щоб шанувати Христа. І якщо зможу, поки перебуваю тут, унизу, я намагатимуся привести якомога більше людей із собою на небеса. Тож тепер я сприймаю це більше як місію, а не як думку: „Хотів би я знову бути на небесах“»