Два з чотирьох основних сценаріїв, на які спиралася Москва у війні проти України, втратили реалістичність: російська армія не виснажила українські Сили оборони, а Дональд Трамп не змусив Київ прийняти російські ультиматуми. Тепер Кремль покладає надії на удари по українській енергетиці та ослаблення європейської підтримки.
Росія розраховує, що до весни 2027 року зможе завдати серйозної шкоди українській економіці, а політичні зміни в Європі створять умови для скорочення допомоги Києву.
Переговори в Абу-Дабі за посередництва США, які відбулися цього тижня, продемонстрували, що Москва не змінила початкових намірів. Російське керівництво й надалі прагне розділити та підпорядкувати Україну, а також змінити післявоєнний порядок безпеки в Європі.
За оцінками спостерігачів, Путін, найімовірніше, чекатиме початку 2027 року, щоб оцінити результати нинішньої стратегії. Після цього він вирішуватиме, чи продовжувати обраний курс, чи змінювати його.
Директорка з питань Євразії в Центрі імені Джеймса Мартіна з питань нерозповсюдження в Монтереї Ханна Нотте пояснила, на які події очікує російська сторона.
«Весна — це те, чого чекатимуть росіяни. Вони хочуть побачити, що дасть ця ракетна кампанія», а також хто переможе на майбутніх президентських виборах у Франції, — заявила вона.
За словами Нотте, після цього в Кремлі підбиватимуть підсумки. Навіть негативні результати можуть спонукати Росію лише переглянути тактику, а не відмовитися від своїх цілей.
Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Кремль сподівався, що американський президент змусить Україну погодитися на територіальні та інші поступки Росії. Трамп, який обіцяв завершити війну за один день, під час спілкування з Володимиром Зеленським заявляв: «Зараз у тебе немає козирів».
Однак Київ не погодився на вимоги Путіна щодо передачі територій, які російська армія так і не змогла захопити. Перші рішення адміністрації Трампа про майже повне припинення американської військової та фінансової допомоги Україні не посилили, а, навпаки, обмежили вплив Вашингтона на українську владу.
Водночас Сполучені Штати й досі мають інструменти тиску на Київ. Нещодавно Зеленський повідомив про нові перебої в роботі військової мережі Starlink компанії SpaceX Ілона Маска, яка співпрацює з Пентагоном. Ще в жовтні Маск обмежував доступ українських військових до Starlink на тлі напруженості у відносинах між Трампом і Зеленським.
Москва також намагається домогтися скасування американських санкцій навіть без припинення вогню в Україні. Для цього Кремль пропонує американським інвесторам з оточення Трампа та його представникам потенційно вигідні економічні проєкти.
Ці пропозиції поки не отримали широкого відгуку. Білий дім уже послабив частину обмежень, а американські чиновники просувають ідею економічних домовленостей із Росією в межах мирного процесу. Однак подальше пом’якшення санкцій може ускладнитися: після переходу контролю над Конгресом до демократів адміністрації Трампа буде важче реалізовувати такі ініціативи.
Попри прихильні заяви американського президента на адресу Путіна, російська влада розраховувала на значно більші поступки з боку Вашингтона. У Кремлі також невдоволені тим, що Україна продовжує чинити опір.
Інший розрахунок Москви полягав у тому, що українські Сили оборони поступово виснажаться, а російська армія досягне вирішальних успіхів на полі бою. Проте цього року наступ Росії на сході України виявився найменш результативним від 2022 року.
Російським військам не вдалося оточити українські оборонні позиції у східній частині Донецької області. Наразі Москва намагається здійснити ще одну спробу прориву до того, як зимова погода ускладнить наступальні дії. Українська армія продовжує утримувати позиції, попри хронічний дефіцит особового складу.
На початку року Росія змінила вище військове командування, яке керує її силами в Україні. Однією з причин стали претензії до командування через значні втрати російської армії, але кадрові перестановки не допомогли суттєво змінити ситуацію на фронті.
Однією з головних перешкод для російських військ стало широке застосування українською армією безпілотників. Дрони змінили характер бойових дій і наразі дають перевагу стороні, яка обороняється.
Засновник польської аналітичної компанії Rochan Consulting Конрад Музика звернув увагу, що навіть узимку росіянам складно просуватися через активність українських безпілотників.
«Зима зазвичай є найкращим часом для російського наступу, але українська присутність дронів на лінії фронту зараз настільки переважна, що лише періоди поганої погоди, які обмежують роботу безпілотників, дозволяють росіянам просуватися вперед», — заявив він.
Погода, яка традиційно могла полегшувати російській армії наступ узимку, тепер має особливе значення для роботи безпілотних систем. Коли умови погіршуються і дрони не можуть повноцінно працювати, російські підрозділи отримують більше можливостей для просування.
Не маючи значних успіхів на фронті, Москва посилила ракетні та безпілотні атаки на українські міста й об’єкти критичної інфраструктури. Під ударами опиняються електростанції, склади, чорноморські зернові порти та мости через Дніпро.
Росія прагне завдати українській економіці максимальної шкоди, зокрема напередодні зимового періоду. Масовані атаки можуть залишити міста без електроенергії, опалення та водопостачання.
У Кремлі розраховують, що тривалі удари по енергетичній системі спричинять гуманітарну кризу та ускладнять роботу економіки. За такого сценарію Україні знадобиться ще більше фінансової підтримки європейських партнерів, щоб покривати зростаючі витрати на війну.
Ще один напрямок російської стратегії — послаблення європейської підтримки України. Кремль розуміє, що Європа залишається головним союзником Києва, але вважає її вразливою через внутрішні політичні та економічні проблеми.
На думку авторів матеріалу, Путін розраховує, що європейські країни не зможуть зберегти єдність у питанні допомоги Україні. Економічне зростання в Європі залишається повільним, соціальні програми зазнають тиску, а високі ціни на енергоносії впливають на популярність чинних урядів.
На цьому тлі посилюються позиції лівих і правих популістських сил, частина яких демонструє прихильність до Росії або виступає проти подальшої підтримки Києва.
У Франції націоналістка Марін Ле Пен, яка, за даними опитувань, є фавориткою майбутніх весняних президентських виборів, обіцяє скоротити французьке та європейське фінансування України. У Німеччині найпопулярніша партія — ультраправа «Альтернатива для Німеччини» — виступає за відновлення масштабних закупівель російського газу. Така позиція суперечить політиці Берліна щодо зменшення енергетичної залежності від Москви.
В Італії, де наступного року мають відбутися національні вибори, проти допомоги Україні виступають окремі партії правлячої правоцентристської коаліції та представники лівоцентристської опозиції.
Попри ці тенденції, європейські уряди поки продовжують підтримувати Україну. Водночас енергетичні проблеми, які цього року додатково загострила війна між США та Іраном, створюють для них додаткові труднощі.
Путін заявив про бажання залучити Європу до подальших мирних переговорів за умови, що континент виступатиме єдиним голосом. Така вимога може ще більше посилити суперечки між європейськими країнами щодо того, хто саме має представляти їхні інтереси.
Плани Кремля ускладнюють і фінансові проблеми всередині Росії. Державі стає дедалі важче покривати бюджетний дефіцит, оскільки військові витрати вже займають третину або більше всіх державних видатків.
Фінансові труднощі відчувають і російські регіони. Через нестачу коштів місцева влада скорочує виплати сім’ям загиблих військовослужбовців.
Старша наукова співробітниця Центру Карнегі з питань Росії та Євразії, який базується в Берліні, Олександра Прокопенко охарактеризувала ситуацію в країні так: «Ми маємо справу з дуже нестабільною системою».