Дерев’яна ложка, покладена поперек каструлі, може на короткий час зменшити ризик, що піна переллється через край. Цей простий кухонний трюк найкраще працює на початку кипіння, але не замінює достатньо великої каструлі та помірного вогню.
Під час варіння макаронів, рису, картоплі та інших продуктів із крохмалем рідина густішає. Бульбашки, що проходять крізь неї, отримують міцнішу оболонку й не лопаються одразу. Вони накопичуються, утворюючи піну. Чим сильніший вогонь і повніша каструля, тим швидше піна може дістатися до краю.
Коли бульбашки торкаються ложки, частина з них лопається, а піна ненадовго опускається. Суха й прохолодна дерев’яна ложка зазвичай діє краще: дерево повільно проводить тепло, а його поверхня має дрібні нерівності. Ложка також створює перешкоду для піни. Металевий прибор може лопнути кілька бульбашок, але швидко нагрівається, тож його охолоджувальний ефект невдовзі зникає.
Це тимчасовий спосіб стримати піну, а не гарантія від переливання. Ложка поступово намокає, нагрівається й покривається крохмалем або білками, тому працює гірше. За сильного кипіння або в переповненій каструлі піна може обійти її. Дерев’яну лопатку також можна використати, якщо вона достатньо довга й перетинає місце, де збирається піна. Силіконовий прибор може затримати частину бульбашок, але його поверхня менш пориста, а стійкість до високої температури залежить від виробу.
Щоб скористатися трюком, чисту суху дерев’яну ложку кладуть горизонтально над серединою відкритої каструлі до того, як піна почне підніматися. Кришкою каструлю накривати не варто: вона може лишитися піднятою, пара виходитиме нерівномірно, а гарячі краплі стікатимуть по краю. На газовій плиті кінці ложки не повинні виступати над полум’ям, оскільки дерево може обгоріти або загорітися.
Після закипання вогонь доцільно зменшити до рівня, за якого кипіння зберігається. Дуже сильне бурління не обов’язково пришвидшує приготування макаронів чи рису, зате утворює більше пари й піднімає піну. Якщо вона продовжує рости біля ложки, слід зменшити нагрів, перемішати страву або на кілька секунд зняти каструлю з джерела тепла.
Найчастіше трюк стає у пригоді під час варіння макаронів, рису, картоплі, сочевиці, квасолі та інших продуктів, що виділяють крохмаль. У макаронів ризик переливання особливо помітний у перші хвилини після додавання у воду, коли вона знову закипає. Перемішування допомагає розділити макарони й зруйнувати піну; ложка може бути додатковим запобіжним заходом. Рис, особливо непромитий, теж може утворювати багато піни, однак деякі способи його приготування передбачають повільне варіння під кришкою.
Під час варіння бобових ложка зупиняє лише частину бульбашок. Практичніше взяти містку каструлю й, якщо цього вимагає рецепт, знімати піну шумівкою. Молоко може підніматися дуже швидко, тому ложка лише відтерміновує переливання: за каструлею потрібно стежити й зменшувати нагрів, коли рідина наближається до кипіння.
Точний час дії ложки залежить від сили кипіння, кількості рідини, продукту та густоти піни. Фахівці Центрального Квінслендського університету зазначають, що кухонне приладдя з часом нагрівається майже до температури рідини й вкривається крохмалем або білками. Тоді воно вже не забезпечує такого самого захисту.
Найнадійніший спосіб не допустити збігання — обрати каструлю з достатнім запасом вільного місця. Після закипання варто зменшити вогонь, а в перші хвилини — перемішувати страву, щоб продукти не прилипали, а бульбашки не утворювали щільного шару. Для молока й каші перемішування також зменшує ризик пригорання до дна. Якщо рецепт не вимагає закритої каструлі, кришку слід зняти або залишити прочиненою, коли рідина починає сильно кипіти: під кришкою накопичуються тепло й пара, а піна може підніматися непомітно.
Раніше також радили готувати макарони не в каструлі, а на сковороді: за такого способу пасту й соус можна приготувати разом в одному посуді, зменшивши кількість посуду для миття.