Біль у спині знайомий багатьом людям. Його причинами можуть бути травми, неправильна постава, хронічне запалення, слабкий м’язовий корсет або вроджені анатомічні особливості хребта. Нерідко гострий чи хронічний біль виникає через поєднання кількох чинників, тому під час лікування важливо врахувати кожен із них.
Ірина, якій зараз 43 роки, розповіла, як уникла операції через грижу диска. За її словами, проблеми зі спиною почалися ще в підлітковому віці, коли під час допомоги бабусі й дідусеві в селі вона носила важке відро з водою. Спочатку біль у попереку був помірним і час від часу минав після протизапальних ліків, гелю чи крему.
Вісім років тому стан різко погіршився: біль не вщухав, почали відніматися рука й нога, а ходити стало майже неможливо. МРТ показала грижу диска розміром 12 міліметрів. Ірина звернулася до нейрохірургів у кількох провідних столичних клініках. Усюди їй рекомендували термінову операцію та запевняли: «Видалимо грижу — і ви про неї забудете».
Жінка погодилася, обрала імплант, а дату втручання призначили. Однак за тиждень до операції її мати знайшла стару газету зі статтею про лікаря Володимира Гонгальського, який стверджував, що у 95−98 відсотках випадків біль у спині, зокрема через грижі дисків, можна лікувати без операції.
Ірина розшукала професора, який продовжував працювати в Києві та заснував власний медичний центр. Після комплексної діагностики він не обіцяв швидкого результату, а сказав лише: «Спробую допомогти». Через два тижні біль зник, а за кілька місяців унаслідок поєднання різних методів грижа практично зникла. Це підтвердили знімки МРТ.
Відтоді минуло майже вісім років. Жінка розповіла, що стежить за можливими джерелами інфекції в організмі, вчасно лікує зуби, відвідує гінеколога та здає аналізи. Раз на рік вона робить МРТ хребта, хоча лікар не наполягає на такому обстеженні. Також Ірина виконує вправи для зміцнення м’язів спини, зокрема «човник», і щоранку робить зарядку.
Через офісну роботу тричі на день вона переривається на 5−10 хвилин для вправ. Жінка не сидить, закинувши ногу на ногу, сідає на край стільця, піднімає речі з положення напівприсяду, не згинаючи спину, і намагається не переносити більше п’яти кілограмів у двох руках.
Під час чищення зубів вона спирається однією рукою на стіну, а для сну використовує напівтвердий ортопедичний матрац і підібрану подушку. Професор Гонгальський показав МРТ Ірини. На одному знімку була грижа диска розміром 12 міліметрів, яка майже перекривала хребетний канал.
На іншому залишилося лише легке випинання диска до 2 міліметрів, що відповідало межам норми. Сам хребетний канал відновився і став прохідним.
Керівник Українського інституту м’язово-скелетної медицини і неврології, доктор медичних наук Володимир Гонгальський пояснив, що спочатку пацієнтку необхідно було всебічно обстежити, щоб визначити справжню причину болю. Нейрохірурги пов’язували стан лише з грижею, однак детальна діагностика виявила й інші чинники, на які можна було вплинути.
За словами лікаря, консервативне лікування досить швидко прибрало біль, а грижа поступово зменшувалася. Через чотири місяці від початку лікування вона вже не фіксувалася на МРТ: у диску зменшилася кількість вологи, а його «висихання» призвело до зменшення грижі.
Професор називає поширеним діагностичним міфом оцінювання тяжкості захворювання лише за розміром міжхребцевої грижі. Велика грижа не завжди спричиняє навіть дискомфорт, тоді як невелика грижа або протрузія може викликати сильні страждання.
Під час оцінювання стану лікар має враховувати анатомічні особливості хребта, ширину хребетного каналу, зміщення хребців, стан нервових корінців і судин, а також рівень місцевого запалення. Саме сукупність чинників допомагає визначити причину гострого чи хронічного болю. Після операції біль іноді не зменшується, а посилюється через ускладнення.
Будь-яке хірургічне втручання супроводжується кровотечею, а там, де утворюється кров, можуть формуватися спайки. Вони здатні додатково звужувати хребцевий канал, а прибрати їх майже нереально. Особливо небезпечно проводити операцію на тлі запального процесу. Нехірургічні методи мають розглядатися першими, якщо немає абсолютних показань до операції.
До таких показань лікар відносить порушення роботи органів малого таза, зокрема затримку або нетримання сечі, слабкість у ногах, посмикування м’язів і так званий синдром кінського хвоста.
За словами Володимира Гонгальського, лікування має складатися з трьох етапів: діагностики, спрямованої на з’ясування причини проблеми, лікування для зняття болю та навчання пацієнта способам життя без рецидивів.
Історія Ірини, на його думку, показує, що відповідальне ставлення до здоров’я та дотримання лікарських рекомендацій можуть допомогти багато років жити без повторення хвороби. Лікар також наголосив, що дітей змалечку варто привчати не лише чистити зуби, а й виконувати вправи для формування правильної постави.
Наприкінці 1980-х років, обстежуючи школярів, він виявив в одній зі шкіл лише одну дівчину зі здоровою спиною. Вона професійно займалася академічним веслуванням, тому її м’язи спини були розвиненими та міцними.
У більшості інших дітей спостерігалися порушення постави, викривлення й асиметрії хребта різного ступеня, деформації грудної клітини, сутулість та інші ортопедичні вади. Кожен такий стан може призводити до серйозних проблем у майбутньому, тому навіть незначні відхилення в опорно-руховому апараті та нервовій системі потребують уваги.
«Перш ніж погоджуватись на операцію з приводу грижі міжхребцевих дисків, варто з’ясувати, чи можна без неї обійтись, — говорить Володимир Гонгальський. — Є ефективні методи нехірургічного лікування, за допомогою яких вдається досягти тривалої ремісії».