Народні прикмети про погоду українці збирали століттями, спостерігаючи за небом, рослинами й тваринами. Від погоди залежали сівба, жнива та інші сільськогосподарські роботи, тож люди помічали навіть найменші зміни в природі. Частина таких спостережень справді описує стан атмосфери, але далеко не всі прикмети здатні передбачити погоду на тижні чи місяці наперед.
Етнолог Олександр Васянович радить оцінювати, що саме описує прикмета, чи збігаються кілька ознак і чи стосується вона лише одного дня або врожаю. «Якщо йдеться про хмари, вологість, вітер чи нічне охолодження — у прикметі є що пояснити. Але саме явище ще не доводить, що за ним настане обіцяна погода», — пояснює він.
Найнадійнішими виявилися короткотермінові прикмети. Густі перисті хмари часто з'являються перед теплим фронтом, але не завжди означають дощ. Ясне зоряне небо взимку зазвичай вказує на холодну ніч: без хмар поверхня швидко охолоджується. Кола навколо місяця, або гало, можуть бути передвісником дощу, а рясна ранкова роса свідчить про ясну ніч. Однак жодна з цих ознак не гарантує прогнозу.
Довгострокові спостереження за горобиною, листопадом чи поведінкою птахів наукового підтвердження не мають. Рясний урожай ягід або жолудів відображає лише сприятливі умови минулого літа, а не майбутню зиму. Так само поведінка птахів чи мишей показує поточний клімат, а не прогноз на кілька місяців.
Особливо популярні прикмети, що пов'язують погоду на релігійні свята з майбутньою зимою. Перехід на новий календар і зміна клімату зробили ці спостереження ще менш надійними. Наприклад, Покрову тепер святкують 1 жовтня, хоча народні прикмети стосувалися середини місяця.
За однією з відомих прикмет, вітер із півночі на Покрову (1 жовтня) обіцяв холодну зиму, а з півдня — теплу. Вітряна погода на Кузьми і Дем'яна (1 листопада) віщувала сніг на дорогах. На Введення (21 листопада) кількість води порівнювали з кількістю трави на весняного Юрія, а зоряне небо на Святвечір і Різдво (24–25 грудня) обіцяло врожай грибів у новому році. Усі ці прикмети відображають народні вірування, але наукового обґрунтування не мають.
Для короткого спостереження за погодою звертають увагу на комплекс ознак: густі перисті хмари, коло навколо місяця, відсутність роси зранку, дим, що стелиться над землею, або низький політ ластівок. Навіть кілька таких ознак одночасно не гарантують достовірного прогнозу.
Сучасні синоптики використовують дані метеостанцій і супутників, тоді як народні спостереження спираються лише на локальні явища. Тому для планування поїздок, робіт чи відпочинку надійніше користуватися офіційними погодними службами, а прикмети сприймати радше як частину культурної спадщини, ніж як точний прогноз.