Гелловін посідає помітне місце серед західних свят, які переймають в Україні, особливо серед молоді. Водночас останніми роками поширюється твердження, нібито його давнім слов’янським аналогом була Велесова ніч, яку відзначали з 31 жовтня на 1 листопада. Дослідники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Національної академії наук України називають це сучасним псевдосвятом.
За їхніми даними, перші згадки про Велесову ніч з’явилися в неоязичницьких колах на початку 2000-х років, а в історичних джерелах такого календарного свята немає.
Натомість українці мали власну традицію поминання покійних наприкінці жовтня та на початку листопада — Осінні Діди. У ці дні родина збиралася за тихою вечерею, згадувала померлих родичів, залишала для їхніх душ частування та запалювала свічки. Цей час був пов’язаний зі спокоєм, молитвою і пошаною до померлих, а не з гучними перевдяганнями.
Сьогодні Гелловін в Україні залишається світською розвагою, яку підтримують переважно комерційний сектор і молодь. Кафе, ресторани та торгові центри прикрашають штучним павутинням, кажанами й «ліхтарями Джека», а для підлітків і студентів проводять костюмовані вечірки. Традиція, поширена на Заході, коли діти обходять будинки й просять цукерки, в Україні майже не прижилася. Натомість частіше влаштовують домашні тематичні зустрічі, дивляться фільми жахів або роблять осінні фотосесії.
Українські християнські конфесії виступають проти Гелловіну з різних міркувань. Православна церква України наголошує, що християнство ґрунтується на перемозі життя над смертю, тоді як Гелловін, на її думку, романтизує смерть, а костюми демонів неприйнятні як загравання зі злими духами. Українська греко-католицька церква звертає увагу на дитячу психологію та вважає, що занурення несформованої свідомості в культ страху й потворності зупиняє духовний розвиток. Римо-католицька церква додає, що комерціалізація спотворила первинний сенс вечора напередодні Дня всіх святих.
Під час повномасштабної війни моторошні образи можуть бути особливо чутливою темою. Психологи та представники суспільства закликають відмовитися від реалістичного декору — штучної крові, зображень ран, костюмів зомбі чи військового камуфляжу на вечірках. Надмірно лячні образи можуть стати тригером для людей, які пережили бойові дії. Як альтернативу релігійні громади пропонують сімейні вечори, читання життєписів святих і вшанування померлих близьких без містичних декорацій.