Кіт, який справляє потребу на килимі, не обов’язково робить це через образу чи поганий характер. Фахівці пояснюють: неправильно облаштований або недостатньо чистий лоток може спричинити у тварини стрес і проблеми зі здоров’ям. Найважливіше правило — облаштовувати котячу вбиральню з урахуванням інстинктів тварини, а не лише інтер’єру оселі.
За словами спеціалістки з поведінки котів Саманти Белл, саме це є головною помилкою господарів. Золотий стандарт для оселі — один лоток для кожного кота плюс один запасний. Якщо будинок має кілька поверхів, туалет бажано облаштувати на кожному рівні.
Водночас кілька котів можуть користуватися одним лотком. Сертифікована консультантка з котячої поведінки Марсі Коскі зазначає, що спільне користування іноді допомагає тваринам звикнути одна до одної. Проте за напружених стосунків між котами кількість лотків краще збільшити.
Розмір також має значення: коробка повинна бути приблизно в півтора раза довшою за кота — від носа до кінчика хвоста. Експерти радять обирати відкриті моделі з низькими бортиками. Так тварина бачить простір навколо й почувається безпечніше.
Лоток варто ставити в тихому, але не ізольованому місці. Кіт має бачити, хто наближається, і мати кілька шляхів для швидкого відступу. Туалет краще розміщувати подалі від пральних машин, гучних або тривожних зон і місць з інтенсивним рухом людей. Миска з їжею та водою також не повинна стояти поруч: коти дуже охайні й не люблять, коли туалет розташований біля їжі.
Наповнювач найкраще обирати дрібний, схожий на пісок і без штучних ароматизаторів. Оптимальний шар — 5–7 сантиметрів.
Прибирати використаний наповнювач слід щонайменше раз на день, а за потреби — частіше. Це особливо важливо, якщо лотком користуються кілька тварин або кіт вирізняється охайністю.
Повністю змінювати наповнювач потрібно регулярно. Деякі соснові чи паперові варіанти варто оновлювати кожні 2–3 дні, тоді як грудкуючий глиняний наповнювач можна міняти раз на місяць. Сам лоток бажано замінювати кожні один-два роки, особливо якщо на ньому з’явилися подряпини: у них можуть затримуватися бактерії та неприємний запах.
За словами Бірбрайєр, про те, що коту не подобається лоток, можуть свідчити такі ознаки:
- неприємний запах від лотка;
- надмірне нявкання чи скигління біля нього;
- кіт сидить на бортику, щоб не торкатися лапами брудного наповнювача;
- тварина забігає й вибігає з лотка якнайшвидше, майже не копаючи;
- кіт дряпає підлогу чи стіни біля лотка замість самого наповнювача.
Найтривожніший сигнал — коли кіт узагалі перестає користуватися лотком. Це не примха й не помста господарю.
«Існує багато причин, чому кіт може справляти потребу поза лотком, і жодна з них не пов’язана з тим, що він поганий, злопам’ятний, ревнивий чи просто “вередує”, — пояснює Белл.
Якщо кіт почав ходити в туалет повз лоток, карати його не можна. Натомість тварину варто якнайшвидше показати ветеринару. Белл розповідає, що її власний кіт одного разу помочився просто на неї уві сні, а наступного дня з’ясувалося: у нього діабет, через який тварина стала більше пити воду.
Недостатньо чистий лоток також може спричинити проблеми зі здоров’ям.
«Коти можуть отримати інфекцію сечовивідних шляхів через брудний лоток, а це дуже болісно для тварини», — попереджає Коскі.
Є й інша цікава особливість котячої поведінки: тварини жваво реагують на звичне «кс-кс-кс». Завдяки надтонкому слуху та рухливим вухам вони вловлюють високі частоти навіть крізь фоновий шум, а згодом починають асоціювати ці звуки з ласкою та смаколиками. В інших країнах котів кличуть інакше: у США використовують звук «пс-пс-пс», а в Індії — лагідне «няв-няв».