Відомий український волонтер Михайло Пуришев став жертвою шантажу та погроз з боку російської ФСБ. Намагаючись урятувати 18-річного сина Олександра, який живе в росії, він був змушений поїхати до москви. Про це повідомили волонтери з його команди.
Михайло Пуришев відомий завдяки відчайдушній поїздці до Маріуполя навесні 2022 року, коли місто знищувала російська армія. На своєму червоному мікроавтобусі під обстрілами він вивіз звідти понад двісті людей. Згодом разом із командою відкривав «пункти незламності» вздовж лінії фронту — від Куп’янська до Херсонщини, рятував людей у затоплених після підриву Каховської ГЕС Олешках і допомагав сотням українських переселенців.
Михайло — батько чотирьох дітей. Двоє живуть в Україні, ще двоє від попереднього шлюбу — на території рф. Саме Олександр став об’єктом тиску.
16 липня співробітники ФСБ зателефонували Михайлу з телефону його сина. Вони заявили, що в разі відмови від «співпраці» Олександра заберуть до російської армії та відправлять на фронт. Під «співпрацею» росіяни мали на увазі передачу інформації про позиції української армії. Михайло категорично відмовився.
За словами його колег, співробітники ФСБ телефонували волонтерові п’ять разів. Усі розмови записані. Під час першої офіцер сказав:
«Вот приехал к вашему сыну в гости… аналог вашей „беспеки“, у нас по-другому называется».
«Я хочу с вами подружиться. Мы же не враги друг другу. Нам нужны определенные сведения. Вам нужно, чтобы ребенок в армию не ушел. Представьте: один из тех ребят, которым вы сейчас помогаете, будет стоять напротив вашего сына в окопе».
«Вы же ездите по локациям, развозите помощь — знаете, где позиции. Может, с командирами пересекались».
Михайло: «Если я с вами не буду сотрудничать, вы моего сына отправите в окоп?»
Офицер: «Вы правильно понимаете. Ваш ребенок в безопасности, сытый, довольный, мечтает увидеться с вами, мечтает учиться в Европе. Если попробуете про нас рассказать кому-то, последствия будут такие же».
Колеги розповіли, що Михайлу пропонували гроші й неодноразово обіцяли дати поговорити із сином. Він не передав ФСБ жодної інформації та відмовився від грошей. Обіцяної розмови не відбулося, а зв’язку з Олександром не було. Останній, п’ятий дзвінок пролунав 3 серпня. Що зараз із сином, невідомо.
Після цього Михайло вирішив їхати до москви через Стамбул — щоб урятувати сина й не зрадити ні свою країну, ні побратимів. 17 серпня рейсом AFL2133 авіакомпанії «Аерофлот» він прилетів до Шереметьєва о 09:36 за московським часом. На нього чекала так звана «фільтрація» — допит співробітниками ФСБ.
Друзі та команда намагалися переконати його не їхати, але Михайло вирушив до росії. Він розлучився з дружиною ще до початку повномасштабної війни. Задовго до 2022 року колишня дружина разом із матір’ю вивезла дітей до росії. Михайло неодноразово намагався вивезти сина до брата в Канаду, однак колишня дружина роками не підписувала необхідні документи.
Друзі вважають, що ФСБ використовує сина, щоб тиснути на батька. Вони також зазначили, що на записах чути механіку вербування: «дружбу», гроші, обіцянки розмови із сином і погрози. За їхніми словами, єдиною умовою ФСБ було мовчання, а розголос став способом захистити Михайла та Олександра.
Коли волонтер перестав виходити на зв’язок, друзі опублікували на його сторінці в Instagram заздалегідь записане відео. У ньому Михайло розповів про шантаж:
«У мене два варіанти: або я з ними дружу, і вони не чіпають мого сина. Або я з ними не співпрацюю — і сина вб’ють. Але є й третій варіант — поїхати туди. Коли я буду в них, вони можуть робити зі мною все, що завгодно, але мій син житиме».
До Маріуполя, який росіяни стирали з лиця землі, Михайло на своєму мікроавтобусі повертався шість разів, щоб вивозити людей. Під час першої поїздки він тиждень залишався в місті, розвозив їжу по підвалах, а тих, хто погоджувався, забирав до нічного клубу, де був надійніший прихисток.
«Усі казали, що це неможливо, але я не міг не поїхати — на мене чекали мої співробітники», — розповідав Михайло.
У Маріуполі він мав нічний клуб, який після початку повномасштабної війни став прихистком для місцевих жителів. 24 лютого Михайло спочатку вивіз із Волновахи матір, брата з дітьми та вагітну дружину. Коли родина була в безпеці, він почав шукати машину, щоб доправити до Маріуполя воду, їжу та ліки.
Старий мікроавтобус, знайдений за оголошенням, пережив десятки обстрілів. Під час першої поїздки Михайло проїхав ворожі блокпости, мінне поле та зруйновані дороги. У місті він забрав із підвалу матір із немовлям, яке задихалося від плісняви, а потім повертався по інших людей.
Мікроавтобус після атак залишався без дверей і шибок, але його ремонтували, і Михайло знову їхав до Маріуполя. Пізніше він евакуював людей із Бахмута та Авдіївки, а разом із командою відкривав «пункти незламності» у прифронтових містах. Там організовували доступ до води, електрики, медичної допомоги та українського телебачення.
Після кількох років волонтерства Михайло добровільно мобілізувався та служив командиром екіпажу БпЛА. Згодом його демобілізували за станом здоров’я: від початку повномасштабної війни він переніс два інфаркти, і тепер у нього три стенти в серці.
Увечері 19 серпня на його сторінці в Instagram з’явилося нове відео. Михайло повідомив, що перебуває в безпеці й уже не в росії. Як йому вдалося покинути рф і що сталося з його сином, він поки не розповів.
«Друзі, записуючи це відео, я вже не на території росії… Як ви знаєте, 17 серпня я вилетів до росії. Моя команда виклала відео одразу після прильоту літака, і там я пояснюю, чому я це роблю. Хочу сказати всім дякую за підтримку. Дякую всім правозахисним організаціям. Дякую Богу. Поки не можу розголошувати деталі. Але коли я був там, я відчував вашу підтримку і дуже вдячний. Сподіваюся, що все закінчиться як слід. Я не думав, що все відбуватиметься так… Але Бог має свої плани. Усіх обіймаю. Намагатимуся тримати вас у курсі. Не все можу показувати, але продовжуємо молитися, щоб усе це закінчилося і закінчилося добре».
Це єдине повідомлення від Михайла. У якій країні він зараз перебуває, також невідомо.