Непомітне повідомлення в телеграмі від «однолітка», знайомство в онлайн-грі чи пропозиція «підзаробити кілька тисяч гривень за пару фотографій» — так для українського підлітка часто починається контакт із ворожими вербувальниками. Психологи й фактчекери пояснюють, як працює ця схема і що можуть зробити батьки.
Листування, яке спершу здається невинним, швидко може перерости у психологічну пастку. Російські спецслужби цілеспрямовано використовують неповнолітніх для диверсій, ставлячи під загрозу їхню свободу і життя.
Більшість українських підлітків віком 12–18 років отримує новини із соцмереж і месенджерів — телеграму, тіктоку, ютубу, інстаграму та ігрових чатів. Новинні сайти й телебачення вони майже не відкривають. Споживання інформації переважно пасивне: підліток гортає алгоритмічну стрічку, не шукаючи першоджерела.
Алгоритми платформ виводять у топ контент, що викликає сильні емоції — тривогу, обурення чи страх, адже система оцінює залученість аудиторії, а не достовірність фактів. Кілька переглядів маніпулятивних відео можуть замкнути дитину в «інформаційній бульбашці» хаосу. Додатковим викликом став генеративний штучний інтелект, яким маніпулятори користуються для підробки відео та аудіо.
Російські спецслужби шукають підлітків у телеграм-каналах із пошуку роботи, тіктоку та ігрових спільнотах. Перший контакт рідко починається з прямої погрози. Психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Яна Віхляєва пояснює: вербувальники діють м’яко й поступово.
Ворожі куратори входять у довіру через тривале дружнє листування, компліменти, підкреслення дорослості дитини чи спільні ігрові інтереси. Вони грають на природній потребі підлітка у визнанні й самостійності та бажанні мати власні кишенькові гроші.
Коли контакт встановлено, куратори пропонують «легкий заробіток» — від 100 до 1700 доларів за нібито прості дії: розклеїти листівки, намалювати графіті, сфотографувати об’єкт чи пошкодити майно і транспорт. Вони створюють штучну терміновість, змушуючи діяти негайно. Якщо підліток вагається, переходять до тиску, шантажу та погроз розкрити листування.
Для росіян неповнолітні — витратний матеріал. Трагічний випадок в Івано-Франківську став показовим: куратори дистанційно позбулися двох неповнолітніх виконавців одразу після виконання завдання. За українським законодавством такі дії кваліфікуються як диверсія (ст. 113 Кримінального кодексу) або терористичний акт. Відповідальність настає вже з 14 років і передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
Для протидії СБУ та Національна поліція разом із телемарафоном «Єдині новини» і Центром безпечного інтернету запустили інформаційну кампанію та спеціальний чатбот у телеграмі, куди можна повідомити про спроби вербування.
Суворі заборони на ґаджети, вилучення телефонів чи перевірка приватного листування можуть дати зворотний ефект. Прагнення до автономії — природна риса підліткового віку. Зіткнувшись із тотальним контролем, дитина може піти в «цифрове підпілля»: створювати таємні профілі, ховати чати й закриватися від дорослих.
«Заборона користуватися соціальними мережами або постійний контроль не формують цифрову безпеку. Надмірний контроль може призвести до того, що підліток почне приховувати своє онлайн-життя та уникати розмов із дорослими», — каже Яна Віхляєва.
Батькам важливо дати дитині чітко зрозуміти: вона може розповісти про будь-яку ситуацію, навіть якщо припустилася помилки. Спочатку — захист, а не покарання. Інакше страх покарання може виявитися сильнішим за страх перед злочином, і дитина обере небезпечне мовчання.
Практичний психолог із Трускавця Олег Кирик радить не лише обмежувати доступ до небезпечного контенту, а й навчати дітей розпізнавати загрози: запитувати, хто автор повідомлення, з якою метою воно опубліковане і чи є підтвердження в надійних джерелах.
- Встановіть правило «спочатку захист, потім розбір». Поясніть, що за будь-якої ситуації ви допоможете, а не каратимете чи забиратимете телефон.
- Стежте за тривожними ознаками: раптовою закритістю, нічною активністю у смартфоні, приховуванням екрана, появою незрозумілих грошей чи нових ґаджетів, згадками про «легкий заробіток» у ботах і чатах.
- Спілкуйтеся як партнер, а не інспектор. Цікавтеся цифровим життям без допитів, обговорюйте гучні випадки маніпуляцій як «детективні квести».
- Якщо контакт виявлено, збережіть скриншоти листування й акаунтів, не видаляючи чат. Повідомте поліцію за номером 102, зверніться в чатбот СБУ або на гарячу лінію 0 800 501 482 чи 1516.
Системно впроваджувати медіаосвіту в українських школах почали ще 2011 року. Наймасштабніша програма — «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», яку з 2018 року реалізує IREX. Нині вона охоплює понад 3 тисячі шкіл, 7 тисяч учителів і більш ніж пів мільйона учнів.
За дослідженнями IREX 2025–2026 років, лише за один семестр наскрізних уроків навички критичного мислення школярів зростають у середньому на 5–15%. Здатність розпізнавати маніпуляції у стрічках новин збільшується майже на третину — тепер її демонструють близько 60% учнів.
Освітяни також застосовують ігрові формати: командну антифейкову гру «НотаЄнота» фактчекерки Альони Романюк, де школярі розгадують квести на реальних кейсах, та XR-виставки EDAR з доповненою реальністю. Учителі проводять їх навіть у шкільних укриттях під час тривог.