Наприкінці жовтня в багатьох країнах вбираються в страхітливі костюми, вирізають гарбузи й ходять по хатах за цукерками. В українській культурі натомість століттями існували осінні обряди, пов’язані із землею, врожаєм і пам’яттю про предків.
Центральним осіннім святом була Покрова Пресвятої Богородиці, яку відзначають 14 жовтня. Вона символізувала захист і опіку, передусім над матерями й родинами. За віруваннями предків, цього дня Господь оберігав людей від негараздів. У громадах служили молебні, а на ярмарках пригощали варениками, пирогами та іншими стравами.
На початку жовтня українці вшановували померлих родичів: накривали стіл стравами, які вважали улюбленими для покійних, і ставили на вікнах свічки, щоб душі померлих знайшли дорогу додому. Цей звичай нагадував про важливість родинних зв’язків. Також проводили ритуал «посівів»: дякували природі за щедрість і приносили до хати частину нового врожаю як символ достатку.
Після завершення польових робіт молодь збиралася на вечорниці. У хатах співали обрядові й жартівливі пісні, танцювали, грали в народні ігри, а дівчата ворожили на нареченого. Господині готували медовуху й узвар, пекли пироги та вареники з нового врожаю. Вечорниці були і відпочинком, і нагодою передавати традиції наступним поколінням.
8 листопада за новим стилем українці вшановують архангела Михаїла — символ захисту й справедливості. Цього дня молилися за рідних, пекли спеціальні хліби, а на столі подавали м’ясні страви. Згодом, 13 грудня, відзначали свято Андрія, пов’язане з молодіжними вечорницями та ворожіннями на судженого. Такі обряди формували спільну пам’ять і зміцнювали єдність громади.
Сьогодні молодь переосмислює давні традиції: вечорниці стають тематичними вечірками й фестивалями, де народні пісні поєднують із новою музикою, проводять майстер-класи з ремесел і квести з історії. Покрова, вечорниці, Маланка та Михайлів день зберігають зв’язок із землею, зміною сезонів і духовністю.