Затхлий запах швабри часто залишається через вологу, бруд і мікроорганізми, що накопичуються між волокнами. Просте замочування з мийним засобом і содою може допомогти очистити насадку, але важливо не змішувати оцет із хлорним відбілювачем і добре висушувати швабру після прибирання.
Для очищення знадобляться великий пластиковий пакет, звичайний рідкий засіб для миття посуду, одна-дві столові ложки харчової соди та приблизно 100 мл оцту. Головка швабри має вільно поміщатися в пакеті, який можна закрити. Такий спосіб очищення запропонувала іспанська авторка побутового контенту Араселі Гонсалес.
Покладіть головку швабри в пакет, додайте мийний засіб, соду й оцет. Під час змішування з’являться піна та бульбашки — це природна реакція соди з оцтом. Закрийте пакет і залиште приблизно на 20 хвилин. Потім дістаньте насадку, ретельно промийте її у відрі з чистою водою та добре відіжміть. Для цього рецепта потрібен саме рідкий засіб для миття посуду, а не таблетки для посудомийної машини.
Запах виникає не лише через бруд, що застрягає між волокнами. У вологому середовищі можуть розмножуватися бактерії та пліснява, тому навіть щойно вимита швабра іноді має кислий, затхлий аромат. Дослідження забруднення швабр, які використовували в лікарнях, провели ще 1971 року. Воно показало, що інструменти, які зберігали вологими, накопичували значну кількість бактерій і могли переносити їх на поверхні. Дослідники також відзначили важливість ретельного очищення та висушування.
Піна від соди й оцту не означає, що суміш автоматично очищає краще. Реакція утворює воду, ацетат натрію та вуглекислий газ, який і спричиняє бульбашки й шипіння. У звичайних домашніх рецептах частина соди може залишатися незреагованою через її надлишок, а оцет і сода частково нейтралізують властивості одне одного. Основну роботу під час очищення виконують залишкова сода, мийний засіб і замочування: мийний засіб допомагає розчиняти жир, сода — усувати кислі запахи, а вода розм’якшує бруд між волокнами.
Для окремого використання обох засобів головку швабри можна спершу замочити у воді з содою та мийним засобом, а потім ретельно промити. Невелику кількість оцту можна додати до останньої води для полоскання: він також допомагає розчинити вапняні відкладення на волокнах.
Оцет не можна змішувати з хлорним відбілювачем. Унаслідок контакту з оцтом та іншими кислотами може виділятися токсичний хлорний газ. Його вдихання становить серйозну загрозу для здоров’я та може спричинити подразнення дихальних шляхів, кашель і проблеми з диханням. Не додавайте хлорні засоби до пакета із содою, оцтом і мийним засобом. Якщо швабру спочатку обробляли хлорним відбілювачем, її потрібно ретельно промити великою кількістю чистої води; очищення оцтом слід проводити окремо, не допускаючи контакту цих речовин.
Навіть після очищення запах може повернутися, якщо залишити насадку мокрою у відрі чи закритій шафі. Після прибирання волокна варто якомога краще віджати й залишити швабру сушитися в провітрюваному місці, де головка не торкається підлоги та має доступ до повітря. У холодну пору року її можна сушити біля відчиненого вікна або на балконі. Не кладіть насадку безпосередньо на радіатор: від високої температури пластикові деталі можуть деформуватися.
Більшість насадок із мікрофібри можна прати в пральній машині, але перед цим слід перевірити рекомендації виробника на етикетці. Якщо волокна сильно зносилися або запах повертається навіть після ретельного очищення, головку швабри краще замінити. Регулярне промивання й повне висушування допомагають не допустити появи затхлого запаху знову.