Звичайна прищіпка має два отвори в місці з’єднання половинок: маленький — ближче до пружини, а великий — ближче до кінчиків. У кожного є своє призначення, і правильне використання може допомогти уникнути слідів на одязі.
Менший отвір призначений для мотузки або поперечини сушарки, а більший — для тканини. Якщо мотузка опиняється в маленькому отворі, а одяг — у великому, прищіпка міцно тримається на мотузці й м’якше затискає тканину.
Якщо зробити навпаки або затиснути тканину разом із мотузкою на кінчику прищіпки, тиск припадає на невелику ділянку одягу. Через це можуть з’явитися вм’ятини, рубці та заломи, які згодом доводиться розгладжувати праскою.
Отвори мають і виробниче призначення: вони допомагають заощадити матеріал і зменшити вагу прищіпки. Також завдяки їм вона легше згинається й повертається у вихідне положення. У дерев’яних прищіпках, які традиційно виготовляють із берези, отвори допомагають деревині витримувати постійне намокання та висихання. Береза не тріскається й не залишає смоли на білизні.
Важливо також правильно обирати місце, за яке чіпляти одяг: футболки й легкі топи краще підвішувати за поділ, а не за плечі, щоб вони не розтягувалися й не зминалися. Штани та джинси можна вішати догори ногами, закріпивши за низ штанин. Сукні та спідниці — за пояс або міцні бічні шви, шкарпетки й білизну — за гумку.
Перед сушінням кожну річ варто добре струсити: так вона висохне рівніше. Темний одяг краще вішати в тіні, оскільки яскраве сонце може його вигорити. Прищіпки варто забирати після висихання білизни. Дерев’яні, залишені під дощем і сонцем, сіріють і можуть залишати сліди на світлих тканинах, а пластикові стають крихкими й ламаються.
Коли одяг не притиснутий плазом до мотузки, повітря краще циркулює навколо нього, тому він може висохнути швидше й рівномірніше. Це особливо помітно на щільних речах, як-от рушниках і джинсах. Сушіння на мотузці також належить до способів, які дбайливо ставляться до одягу, поряд із вибором правильного режиму прання.