Сирі дрова можуть виглядати цілком придатними для опалення, але розгораються гірше, сильніше димлять і дають менше тепла. Через вологу частина тепла витрачається на її випаровування, тож палива потрібно більше, а в печі та димоході швидше накопичується сажа.
Відрізнити суху деревину від вологої можна за кількома ознаками, навіть без спеціального приладу. Водночас один спосіб перевірки не завжди дає точну відповідь, адже результат може залежати, зокрема, від породи дерева.
Насамперед поліна можна постукати одне об одне: сухі зазвичай звучать дзвінко, а вологі — глухо. Ще одна підказка — вага. Якщо порівняти два поліна приблизно однакового розміру й тієї самої породи, важче, ймовірно, містить більше вологи.
Варто також оглянути торці. У добре просушених дров вони зазвичай матові, з дрібними тріщинами; вологий блиск і гладкий зріз можуть свідчити, що деревина ще сира. Кора на сухих полінах часто відшаровується, кришиться або легко відпадає, тоді як на свіжій деревині тримається міцніше.
Під час купівлі великої партії дров важливо перевірити поліна з різних частин штабеля. Ті, що лежать зверху, можуть бути сухішими за дрова всередині або ближче до землі. Для точнішої перевірки підійде вологомір: вимірювання роблять на свіжому розколі, оскільки поверхня поліна може бути сухою, а всередині ще залишатиметься багато вологи.
Для печі чи каміна рекомендують деревину з вологістю нижче 20%. Дрова радять заготовляти взимку або ранньою весною, розпилювати на поліна завдовжки 40–45 см і розколювати навіть невеликі колоди. Сушити їх слід на підставках, у сонячному місці з доброю циркуляцією повітря та подалі від стін будинку. Висота штабеля не має перевищувати 1,2 метра.
Про те, що дрова підсохли, можуть свідчити тріщини на торцях, менша вага та дзвінкий звук під час удару двох полін. Для опалення найкраще підходять граб, дуб, акація, бук і ясен: вони горять довше й дають більше тепла. Сосна, тополя та верба прогорають швидше.