Росія не припиняє примусову мобілізацію на тимчасово окупованих територіях України. Якщо у 2022 році призов мав хаотичний і насильницький характер, то після включення так званих «нових регіонів» до правового поля РФ процес став системним. Відмовитися від служби у збройних силах країни-агресора фактично неможливо.
Показовою є різниця між кількістю добровольців і тих, кого змушують іти до війська. На окупованій частині Запорізької області за два роки контракт із російською армією підписали лише 478 осіб. Ці дані ще в жовтні 2025 року оприлюднив «губернатор» Євген Балицький. Водночас, за словами заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва, за перші шість місяців 2026 року контракт у Росії уклали близько 200 тисяч осіб.
Щоб підтримувати потрібні показники, Кремль використовує адміністративний тиск і так звану приховану мобілізацію. У Telegram-каналах «ЛНР» дедалі частіше з'являються оголошення про набір до формувань «БАРС» і підрозділів безпілотників. Людей при цьому запевняють, що на передову їх нібито не відправлятимуть. У каналах «ДНР» прогнозують, скільки людей можуть призвати, і навіть запрошують юристів, які пояснюють, як уникнути призову.
Правозахисники наголошують: чи оголосять нову хвилю мобілізації, чи ні — лише формальність, адже призов на окупованих територіях ніколи не припинявся. Директор благодійного фонду Борис Захаров каже: «Існують різні способи тиску. Там наші громадяни абсолютно безправні. На них тиснуть, їх шантажують; шляхом насильства, шантажу й тиску росіяни систематично призивають на окупованих територіях велику кількість наших співгромадян».
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з лютого 2022 року по липень 2025-го на окупованих територіях примусово мобілізували понад 46 тисяч українців. Офіс Генерального прокурора оцінює кількість призваних лише в окупованій частині Донецької області приблизно в 60 тисяч осіб.
Східна правозахисна група називає ще більшу цифру — понад 300 тисяч. Однак цей підрахунок ведеться з 2014 року, тому він охоплює довший період.
Адвокат і експерт правозахисної ініціативи Андрій Яковлєв пояснює: навіть якщо людина в окупації отримала російське громадянство, це не робить її участь у призові законною. Міжнародне гуманітарне право прямо забороняє країні-агресору залучати жителів захоплених територій до своїх збройних сил. Це є порушенням статті 51 Четвертої Женевської конвенції.
Контракт, підписаний «за власним бажанням», але під загрозою арешту, звільнення чи депортації, усе одно залишається примусом.
Найбільше ризикують чоловіки призовного віку — у Росії це 18–55 років. Передусім ідеться про працівників великих підприємств, заводів і бюджетної сфери, чиї дані є в трудових реєстрах окупаційних адміністрацій.
Паралельно Росія готує до служби дітей через «Юнармію», «Рух перших» і «Орлят Росії». Формально не вступати до цих організацій можна, але тоді дитина втрачає певні привілеї. Наприклад, донька маріупольчанки Марії Короткової не отримувала підвищену стипендію саме через відмову від участі в такій організації.
Найнадійніший спосіб уникнути призову й не опинитися на передовій — виїхати з окупованих територій. Інші варіанти не дають стовідсоткової гарантії. Після того як людина потрапляє до військкомату, відмовитися вона вже не може, адже сама система не передбачає вибору.
Тих, хто ухиляється, в окупації також обмежують у громадянських правах — аж до заборони виїзду за кордон.