Ніч перед Днем святого Андрія в румунських селах колись була часом особливих обрядів і тривожних повір’їв. Родини натирали часником двері, пороги й віконні рами, а дітям малювали хрестики на руках, сподіваючись захистити оселю від стригоїв — міфічних істот, яких вважали небезпечними для людей і худоби.
У традиціях Трансільванії та східних Карпат часник мав особливе значення: йому приписували здатність захищати від нечистої сили, хвороб і нещасть. Ця ніч була пов’язана не лише зі страхом, а й із прикметами про врожай та обрядами, за допомогою яких дівчата намагалися дізнатися про майбутнє кохання.
День святого апостола Андрія відзначають 30 листопада, а ніч напередодні в румунській народній традиції називали ніччю стригоїв. За повір’ями, тоді нібито поверталися до світу живих неспокійні душі людей, які померли насильницькою смертю або за життя вчинили тяжкі гріхи.
Стригоїв уявляли істотами, які могли смоктати кров, забирати людську життєву силу, спричиняти хвороби й шкодити домашній худобі. Вважалося також, що вони здатні викрадати молоко в корів і псувати запаси зерна. Образ стригоя став одним із джерел західних уявлень про вампірів: наприкінці XIX — на початку XX століття подорожні нотатки та етнографічні збірки знайомили західних читачів із трансільванськими легендами. Згодом ці описи вплинули на літературний образ вампіра, який набув світової популярності.
У народних віруваннях різкий запах часнику вважали очищувальним і захисним: нібито там, де він відчувався, нечиста сила не могла проникнути до оселі. Увечері 29 листопада господині натирали ним місця, через які, за повір’ями, могли потрапити небажані істоти, — дверні петлі, пороги, віконні рами та входи до господарських приміщень. Особливо пильнували хлівів і стаєнь, адже худобу також вважали вразливою.
Часником символічно оберігали й дітей: на тильному боці їхніх рук малювали невеликі хрестики. Сам продукт водночас був звичним у домашньому господарстві та кулінарії, тож завжди був під рукою. У народній культурі його сильний запах пов’язували з очищенням і захистом.
Із Днем святого Андрія пов’язували й інші приписи. За румунськими звичаями, цього дня не рекомендували розчісувати волосся та шити. Дехто намагався посилити захист постом і суворими обмеженнями в їжі; тим, хто вже постив перед Різдвом, у певних випадках дозволяли їсти рибу.
На врожай також дивилися через прикмети. У деяких місцевостях варили пшеницю й ділили її між родичами та сусідами — цей звичай мав символізувати достаток і добробут у наступному році. Гілку яблуні ставили у воду й чекали, чи розпустяться бруньки до Нового року: цвітіння вважали добрим знаком і передвісником урожайного року.
Схожі звичаї були й в угорській традиції. Дівчата використовували гілки дерев для ворожіння, намагаючись за цвітінням передбачити майбутні події. Цей обряд перегукувався з традицією гілки святої Варвари, яку в грудні ставили у воду й чекали на появу квітів.
Ніч святого Андрія була для дівчат і нагодою поворожити про майбутнього чоловіка. У деяких регіонах Румунії вони пекли солоні пироги. За повір’ям, майбутній чоловік мав наснитися тій дівчині, якій уві сні хтось приносив воду. В інших селах дівчата прив’язували часник до пояса, сподіваючись привернути увагу залицяльників.
В угорській традиції дівчата постили протягом дня, а ввечері виконували різні обряди, щоб дізнатися, хто стане їхнім чоловіком. В одному з них червоне яблуко клали у склянку з водою й залишали під ліжком. Уранці дівчина мала випити воду, з’їсти яблуко й вибігти на вулицю. Вважалося, що перший зустрінутий чоловік стане її майбутнім обранцем.
Інше ворожіння було пов’язане із зерном: дорогою додому з вечірніх посиденьок дівчата торкалися солом’яних дахів і намагалися зловити зерна у фартух. За повір’ям, пшениця віщувала шлюб із сином фермера, а жито — із сином заможнішої людини.
У Румунії звичай використовувати часник у ніч перед Днем святого Андрія досі відомий багатьом родинам, хоча не всі сприймають його буквально. Для одних це частина родинної спадщини, для інших — цікавий елемент народної культури. Щороку наприкінці листопада знову згадують легенди про стригоїв і давні обряди, що зберігають пам’ять про те, як люди пояснювали незрозуміле за допомогою міфів, символів і ритуалів.
Звичаї символічного захисту оселі в темні зимові вечори існували й в інших європейських країнах. Наприклад, у Швеції запалювали свічки на підвіконнях, щоб створити затишок і символічно наповнити світлом найдовші зимові ночі.
А часник має й цілком практичне застосування: листопад підходить для висаджування озимого часнику. Зубчики встигають укорінитися до сильних морозів, а навесні починають активно розвиватися.