Після збирання картоплі мідний купорос і фунгіциди не обов’язково допоможуть позбутися фітофтори. Агрономи застерігають: обробки можуть зашкодити ґрунту, але не знищити зимові форми збудника. Натомість вони радять прибрати можливі джерела інфекції та підтримати корисну ґрунтову біоту.
Збудник фітофторозу, пояснюють агрономи, переживає холод у двох формах. Міцелій може залишитися всередині живих бульб, що лишилися в землі або зберігаються в погребі. Інша форма — ооспори, які потрапляють у ґрунт разом із бадиллям. Їхня подвійна жирова оболонка, за твердженням фахівців, захищає від морозів до −30°C, посухи, хімікатів і високої кислотності.
Тому, за словами агрономів, заливати ділянку контактними фунгіцидами або вапнувати її марно: ооспори можуть вижити. Надмірне вапнування, своєю чергою, здатне зробити ґрунт надто лужним і сприяти появі парші на картоплі наступного року; застосування препаратів із міддю може призвести до накопичення важких металів у ґрунті. Фахівці радять діяти послідовно й обмежитися трьома кроками.
Спершу з грядки потрібно ретельно вибрати навіть найменші картоплини, а сухе бадилля винести за межі городу. Якщо дрібні бульби вимерзнуть узимку, міцелій загине разом із ними. Якщо ж вони перезимують, навесні можуть стати першим осередком інфекції.
Другий крок — заселити ґрунт триходермою. Восени або ранньою весною грядки можна полити препаратами на основі цього корисного гриба. Він витісняє патогени й допомагає розкладати залишки хворої органіки.
Третій крок — одразу після викопування картоплі посіяти гірчицю, редьку або овес. Ці сидерати оздоровлюють ґрунт своїми виділеннями, а після перекопування створюють умови для розмноження корисних ґрунтових організмів.
Найважливіше — не залишати в землі бульби й рослинні рештки, де може зберегтися збудник. Ці заходи, за порадою аграрних експертів, варто виконати до настання стійких заморозків; однак вони не є гарантією, що наступного сезону ділянці не знадобляться додаткові обробки.