Вартість укладання плитки залежить не лише від тарифу майстра. На підсумкову суму впливають розмір і якість матеріалу, площа та складність робіт, підготовка основи й додаткові послуги. Майстер-плиточник Олександр Лисий пояснив, як формується ціна.
У квартирі чи будинку тариф за укладання на стіну та підлогу може бути однаковим: вирішальними є інші чинники. За словами майстра, плитка середнього формату — від 300 до 900 мм — коштує в роботі близько 800 грн за м². Залежно від розміру ціна може змінюватися приблизно на 50 грн. Для формату від 900 до 1200 мм і керамічного паркету 1200×200 мм орієнтир становить близько 1000 грн за м² із можливим відхиленням у межах 100 грн.
Маленька плитка розміром до 200×200 мм, зокрема мозаїка, може коштувати в роботі до 300% дорожче. Для великого формату, наприклад 1200×600 мм на стіні, тариф також вищий: потрібні спеціальний і дорогий інструмент, досвід та максимально рівна основа. Вирівнювати поверхню товстим шаром клею не можна. Майстер використовує стіл для різання, присоски або систему для перенесення плитки й великий плиткоріз.
Великоформатну плитку складніше заносити й точно підганяти в тісному приміщенні. Її вага може становити 18–22 кг, а помилка загрожує пошкодженням самої плитки або вже укладеного покриття. Формат 1800×900 мм і більше майстри мають укладати удвох, злагоджено. Водночас висока ціна роботи не завжди пов’язана з розміром: укладання невеликої ексклюзивної плитки ручної роботи може коштувати дорожче. Сам матеріал також буває дуже дорогим: за словами майстра, окремі плити формату 1600×3600 мм продаються за ціною до 15 тис. доларів за штуку.
Якщо площа невелика — до 10 м² — або потрібно замінити одну чи кілька пошкоджених плиток, майстер може рахувати роботу за часом, а не за квадратний метр. Підготовка інструментів і робочого місця забирає час, тому орієнтовна вартість робочого дня становить 5000 грн; до неї також входить інструмент для різання плитки.
Складний розкрій, поєднання кількох видів плитки, панно чи ціла картина збільшують тривалість робіт. У таких випадках оплату можуть рахувати за квадратний метр або за кількістю робочих днів. На великих обсягах, навпаки, тариф за метр може знижуватися: у торговельному центрі, де укладають тисячі квадратних метрів, він може бути на 20–30% нижчим, ніж у квартирі чи приватному будинку.
Базова ціна за квадратний метр не охоплює всі роботи. Окремо можуть оплачувати ґрунтування основи, вирізання отворів, різання під кутом 45°, шліфування краю, затирання швів, стяжку та штукатурку стін. Тому загальну суму за ванну кімнату не завжди можна визначити простим множенням площі на базовий тариф.
Майстер навів приклад: замовники іноді беруть тариф 1000 грн, множать його на площу ванної 25 м² і додають до 30%, отримуючи 35 тис. грн. Однак через додаткові роботи підсумковий кошторис може становити 80–100 тис. грн.
На ціну впливає і вибір затірки. Епоксидна коштує приблизно утричі дорожче за цементну, а для роботи з нею потрібні спеціальні губки та хімічні засоби для очищення плитки. Через це сама робота може коштувати приблизно у 2–2,5 раза дорожче. Важлива також якість матеріалу: нерівну плитку або ту, що складно різати й яка тріскається, майстри можуть не погоджуватися укладати за звичайним тарифом.
Для ванної майстер радить обирати якісну, максимально рівну плитку. На підлозі краще використовувати фактурну, не гладку поверхню, щоб мокрими ногами не послизнутися. Для душової та стіни біля ванни важливо перевірити на упаковці, чи підходить плитка для зон із постійним контактом із водою.
Для зовнішніх робіт потрібна плитка, розрахована на перепади температури та інші погодні умови. Її можна використовувати всередині приміщень, але плитку, призначену лише для інтер’єру, не варто укладати на вулиці. Формат матеріалу доцільно продумати ще під час розробки дизайну й співвіднести з розмірами стін та підлоги, щоб зменшити кількість дрібних обрізків у кутах.