Росія не лише вивозить українських дітей із тимчасово окупованих територій, а й вибудовує навколо них систему «перевиховання» та мілітаризації. Станом на 18 вересня Україна верифікувала 20 651 випадок депортації та примусового переміщення дітей. Це підтверджений мінімум: реальні дані приховує Москва.
Про це розповів керівник президентської ініціативи Bring Kids Back UA Максим Максимов. За його словами, повні списки вивезених дітей є лише в Росії, де їм змінюють персональні дані, щоб їх було неможливо знайти.
Станом на 21 вересня вдалося повернути 2 616 дітей, з них 673 — від початку 2026 року. Темп повернення помітно зріс: за перші п'ять місяців року повернули 248 дітей, а з кінця травня до 21 вересня — ще 425. Для порівняння, за весь минулий рік додому повернулися 725 дітей.
За незалежною оцінкою експертної місії ОБСЄ за Московським механізмом, під контролем Росії нині перебуває понад 1 мільйон українських дітей. До цієї кількості входять діти, які залишилися на окупованих територіях, а також депортовані чи примусово переміщені.
На окупованих територіях діє система тиску на родини. Батькам погрожують позбавленням батьківських прав або вилученням дитини, якщо вона не відвідує російську школу, не бере участі в мілітаризованих програмах чи не їздить до так званих таборів «перевиховання». Тому формальна «згода» батьків часто є наслідком примусу.
Масштаб таких поїздок великий. За наведеними у звіті ОБСЄ заявами російських посадовців, улітку 2025 року до таборів мали вивезти близько 53 тисяч дітей, а на літо 2026-го заявлено приблизно 50 тисяч. Підлітків часто направляють до кадетських корпусів і училищ, фактично готуючи до служби в російських силових структурах.
У лютому 2026 року з'явився новий юридичний механізм вилучення дітей. У звіті ОБСЄ зафіксовано ухвалений закон, за яким документи про опіку, піклування та усиновлення, видані до 30 вересня 2022 року, потрібно переоформити в окупаційній адміністрації, пред'явивши російський паспорт. Якщо цього не зробити, дитину можуть забрати з родини й помістити до російського інтернату чи дитячого будинку.
Навчання таких дітей відбувається лише за російською програмою, а українську мову заборонено. Зв'язок із родиною також обмежують: у дітей забирають телефони, забороняють дзвінки та контролюють листування.
Цю систему ілюструє історія 17-річного Ростислава з Херсонщини. Після смерті бабусі окупанти змусили його вступити до технікуму й нав'язували російський паспорт. Після відмови юнака депортували до табору в Євпаторії.