Україна провела щонайменше три випробування систем перехоплення цілей у навколокосмічному просторі й розробляє засоби протидії російським ракетам, зокрема «Орешнику». Паралельно Київ працює над власною супутниковою мережею, щоб зменшити залежність від американської системи Starlink.
За словами голови підкомітету Верховної Ради з питань державної безпеки Федора Веніславського, Україна прагне забезпечити суверенну присутність у космосі. Одним із перших кроків став запуск супутника Obria Nano, реалізований спільно з данською компанією GomSpace. Його розглядають як тестовий апарат для майбутньої незалежної мережі зв’язку, яка, за планами, може налічувати близько 245 супутників.
Веніславський наголосив, що космічні технології мають критичне значення для українських військових від початку повномасштабної війни. Обмеження роботи Starlink показали, наскільки залежність від зовнішніх систем зв’язку може впливати на управління військами.
«Тепер нам потрібно вивести цю роботу на новий рівень. І не в останню чергу тому, що ворог уже загрожує українській території з міжнародного космічного простору за допомогою ракет “Орешник”. Ми не можемо недооцінювати цей ризик», — заявив він.
Російські ракетні стартові майданчики розташовані поза досяжністю найдалекобійніших українських ракет, тож Київ зосередився на створенні систем, здатних знищувати цілі за межами атмосфери. За словами Веніславського, випробування передбачають перехоплення об’єктів у навколокосмічному просторі, зокрема озброєння, яке запускають із літаків на великій висоті.
«Це пріоритетне завдання. Ми вже продемонстрували запуски позаатмосферних систем і працюємо над тим, щоб з’ясувати, чи можемо налагодити їхнє серійне виробництво», — зазначив він. Водночас депутат визнав, що фінансувати такі розробки буде складно через масштабні потреби війни.
Україна також завдавала ударів по російській космічній інфраструктурі. У серпні ракети «Фламінго» атакували ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарі, де виробляють ракети «Союз-2». Унаслідок удару пошкоджено дві будівлі, зокрема корпус 106А — чисту кімнату, де виготовляли материнські плати для систем запуску ракет.
У 2026 році Україна атакувала й інші об’єкти «Роскосмосу», серед них комплекс у Корольові поблизу Москви та радіотелескоп, побудований Україною і захоплений Росією в Криму.
Фахівці вважають, що війна між Росією та Україною дедалі більше поширюється на космічний простір, де правила використання технологій залишаються нечіткими й застарілими.
«Про [космічну війну] говорили як про майбутнє. Але ми вже живемо в цьому майбутньому», — зазначила експертка з космічної безпеки Шведського університету оборони Олена Гроссфельд. Вона наголосила, що Росія розглядає космічні технології як важливу частину військових операцій, зокрема супутникової розвідки та наведення на цілі.
Окрему увагу привертають російські маневри поблизу іноземних супутників. Російський апарат «Космос-2612» помітили поблизу комерційного радіолокаційного супутника фінської компанії Iceye, який надає українським військовим тривимірні зображення місцевості.
Експерти припускають, що такі маневри можуть змушувати супутники змінювати траєкторію та витрачати паливо. Росія також застосовує глушіння сигналів, лазерне засліплення супутників і розміщення апаратів-інспекторів поблизу чужих космічних об’єктів.
Керівниця програми космічної безпеки фонду «Безпечний світ» Вікторія Семсон зазначила, що поширення комерційних космічних технологій і залежність від приватних компаній створюють нові ризики. Обмеження Starlink і тимчасове припинення передавання Україні американської супутникової розвідувальної інформації змусили країни переглянути власні стратегії.
«Як і росіяни з їхньою мережею [“Рассвет”], тепер кожен хоче мати власну версію Starlink, зокрема й європейці», — підсумувала експертка.