Після збору картоплі, цибулі чи часнику багато городників засівають звільнені грядки білою гірчицею. Це популярний сидерат — рослина, яку вирощують не заради врожаю, а для поліпшення ґрунту. Восени її не обов’язково заорювати: у багатьох випадках зелену масу краще залишити на поверхні.
Біла гірчиця швидко сходить і нарощує зелену масу навіть у прохолодну погоду. Її коріння розпушує ґрунт, а густа зелень пригнічує бур’яни й не дає землі пустувати після збору основної культури. Сидерат також повертає в ґрунт органіку, яку влітку забрали овочі.
Якщо залишити зелену масу на грядці, перші морози знищать рослину. Підмерзлі стебла й листя утворять шар мульчі, який захищає землю взимку від вимивання дощами, вітрової ерозії та ущільнення. Навесні рештки можна буде загорнути в ґрунт або висадити розсаду просто крізь них.
Перекопувати гірчицю перед зимою має сенс переважно на дуже важкому глинистому ґрунті, де органіці потрібна допомога, щоб швидше розкластися. На легкій і пухкій ділянці рослинні рештки поступово перетворяться на органічний матеріал і без лопати.
Гірчицю сіють одразу після збору основної культури, поки земля ще тепла, і дають їй підрости до початку стійких морозів. Потім зелену масу залишають на грядці, а навесні загортають у ґрунт або висаджують розсаду крізь неї.
Якщо гірчиця встигла зацвісти й зав’язати насіння, її краще скосити й прибрати, щоб наступного сезону сидерат не поширився ділянкою як бур’ян. Такий спосіб допомагає заощадити сили восени й підготувати ґрунт до наступного сезону без зайвої ручної роботи.