Пляшка об’ємом 750 мілілітрів стала найпоширенішим форматом для вина, але цей розмір не є обов’язковим. Його популярність склалася під впливом виробництва скла, міжнародної торгівлі та поступової стандартизації тари.
Одну з версій пов’язують із бордоською бочкою об’ємом 225 літрів: її можна поділити на 300 пляшок по 0,75 літра. Однак ця арифметична відповідність сама по собі не доводить, що саме бочка започаткувала стандарт.
Інше пояснення стосується ручного видування скла. До появи автоматизованого виробництва склярі могли виготовляти посудини приблизно на 700–800 мілілітрів за один робочий цикл. Згодом це могло сприяти поширенню формату 0,75 літра.
На вибір місткості вплинула й міжнародна торгівля. Велика Британія була значним ринком для французьких вин і користувалася галонною системою вимірювання, а пляшка на 750 мілілітрів була зручною для обліку та перевезення.
Сьогодні 0,75 літра — найпоширеніший, але не єдиний об’єм винної пляшки. Вино також продають у меншій і більшій тарі, зокрема в пакетах. Звичний формат став результатом поєднання технологічних, торговельних і регуляторних чинників.